Карочє є така штука, як Єрепаблік. Це симулятор держав зі всіма прибамбасами - війнами, виборами(ага), і ше купою смачного. Якшо не дуже напрягатись то вистачить 10 хвилин в день. Якшо зацікавить - можна цілими днями сидіти, торгувати, воювати, проводити передвиборні компанії, створювати газету і писати там пошлі анекдоти, будувати заводи і пароходи, розважатися коротше. еУкраїна зараз переживає не найкращі часи, йде перекрій союзів і всьо такоє. Якшо хочете допомогти регаємось тут.

гг, я знамєніт
і тут
Чи то сіквел написати, чи шо?

Дощ падав і падав на гранітні плити десь там, внизу. Людей з такої висоти не було видно взагалі, тільки шалено гасали машини на всіх рівнях автостради, і у небі, на дощових хмарах пафосно була виведена реклама нового порноканалу. Всюдисущі хакери ламають все і вся не дивлячись на санкції і заборони. Але мені на чудеса мегаполісу було плювати. В мене були інші проблеми - я збирався стрибнути вниз.

Взагалі то ідея покінчити життя самогубством відвідувала мене і раніше, але поки була жива тітка, мені якось не хотілось її засмучувати. Перед очима відразу малювалась картина, як вона сидить у своєму кріслі, переглядає новини (а вона нічим іншим останні кілька років і не займалась) і тут натикається на повідомлення про те, що її племінник помер. Негарно якось. Так можна і настрій на цілий день зіпсувати.

Але позавчора тітки не стало і я вирішив здійснити свою давню мрію. Тож видерся на найвищий хмарочос і зараз милуюся на машини, хмари і повногруду красуню з реклами порноканалу, яку напевне ось-ось змінить сухий ролик про новий сорт макаронів, які лікують від анемії. Я вдихнув на повні груди і ступив уперед.

... Ви впевнені, що хочете зробити крок?

Мої мязи раптом паралізувало і перед очима вискочила табличка з емблемою мерії міста і пикою мера по кутах. Пика була анімована і робила вигляд, що це сам мер зійшов з небес і розмовляє тут з простим смертним, який вирішив трошки померти. На табличці було два варіанти. Так і Ні. Я рішуче тицьнув на кнопку, але табличка не зникла. Змінився просто текст:

...Зміна положення тіла спричинить падіння з висоти 1000 метрів внаслідок відсутності опори для пересування. Ви досі впевнені?

ТАК!

...Падіння з такої відстані швидше за все (Ха-Ха) потягне за собою вашу смерть. Ви згодні?

ТАК!!

...Для затвердження згоди на евтаназію потрібні дозволи всіх ваших родичів. Йде пошук людей.

НЕМА В МЕНЕ РОДИЧІВ, ТУПА МАШИНО!!!

...Родичів не знайдено. Відбувається пошук близьких людей. Їх згода не є обовязковою, але рекомендується в таких випадках обговорити все з ними.

ЯКІ НАФІГ БЛИЗЬКІ ЛЮДИ??

...Знайдено 1 близьку людину. Ввімкнути звязок?

Раптом на місці, де була пика мера постала картинка трошки приємніша. Якийсь негр займався сексом зі стрункою білявкою. Поки я думав яким боком цей негр близька мені людина, білявка повернулась і я впізнав Її. Вона мало змінилась з того часу, як я її бачив востаннє. Хіба що волосся перефарбувала. І негр оцей... Його я теж тоді не було наскільки я памятаю.

Ні, не вмикай звязок, машино. Шо не бачиш, вони там зайняті...

Комп задавав якісь тупі питання чи немає в мене хоббі і чи не хотів би я зїздити на Гаваї зі знижкою, а я думав про Неї. І про те, чому одні люди можуть бути щасливими, як оцей негр наприклад, а деякі хочуть вмирати. Про те, чи справді тут, в цьому місті цілий рік дощ, як мені казали, чи є таки хоч кілька сонячних днів.

Як відповідь на мої думки з'явилися урядові гелікоптери і почали розганяти хмари. Очевидно реклама порноканалу в'їлася занадто глибоко, і нову поверх розміщувати буде дорожче. Крізь дірки в хмарах почало пробиватись сонце. Місто відразу освітилось його теплим сяйвом, галогенки ж натомість потьмяніли. Треба не втратити момент, подумав я, тицьнув кнопку "Пропустити бесіду" і ступив вперед.

Перед очима миготіли поверхи і реклами а з голови не виходила одна думка: "Що вона знайшла в тому негрі, блін..."

Постійне напруження протягом стількох років не могло не втомити. Він сів, склав руки на грудях і почав молитись. Кому і навіщо він вже давно не пам'ятав, але цей процес допомагав йому зосереджуватись перед наступним ривком вперед, хоча напрямки в його справі річ досить умовна. Як і умовне все, що він робить, робив і збирається зробити тут. Саме тут, де нікому не потрібен ні він, ні його важка праця ні, в кінці кінців, її дивні наслідки. Принаймні так деколи здавалось.

Коли він сюди тільки но потрапив він думав що йому пощастило. Що насправді могло бути все набагато гірше, міг же він потрапити в пекло, до чортів, казанів і смоли всередині? Міг. А не потрапив. Натомість він опинився тут, у цьому дивному світі, де навколо одні символи, картинки і піктограмки. Не найгірший варіант, правда ж?

У попередньому житті він був помічником юриста одної дуже відомої компанії і просиджував довгі години перед монітором, вичитуючи довжелезні договори, шукаючи в них найменші помарки, які могли вилитись у мільйонні втрати і разом з тим у його звільнення. Після одної такої пропущеної помарки він і помер від серцевого приступу. Напевне не найгірший варіант, враховуючи що з ним могло бути натомість.

Але зосередитись на своїх думках йому не дали. Яскрава блондинка знову тицьнула на кнопку і він вискочив перед нею, готовий допомогти у всьому, що у його силах.
- Гарна собачка! Ану знайди мені будь ласка звіти по підприємству "ЗахідІнвест" за минулий рік.

Він посміхнувся і кинувся перелистувати свою книжечку у пошуках потрібних файлів. "Не найгірший все таки варіант", - тільки і встиг подумати він поки компютер не заіскрився і всі символи, піктограмки і файли канули в лету разом з ним.

На крик прибігли майже відразу, але дівчина вже лежала мертва - шматочки скла з монітора акуратно пробили їй голову. Адміна звільнили за недогляд, хоча він і апелював до стопки заяв до дирекції щодо обновлення апаратної частини замість автомобільного парку шефа, але не посадили за недбальство. Не найгірший варіант все таки. Шеф виписав секретарці штраф за недбалість на робочому місці "посмертно" і взявся за пошук нової, керуючись в основному характеристиками на основі довжини ніг і кольору волосся.

А дівчина вже неслась кудись далеко-далеко. Коли вона отямилась - на неї вже клікав нетерплячий підліток, якому позаріз треба було переформатувати реферат в Ворді. "А що, хоч фігура гарна", подумала Скріпочка і почала лазити по просторах довідки, шукаючи потрібний файл, паралельно обдумуючи як добратись в такому становищі до пасьянсу.

Все для тебе.

Переважно вони приходили на світанку. Коли промені нашого світила тільки починали пробиватися крізь нічну холоднечу, намагаючись зігріти цей холодний світ своїм внутрішнім теплом. Коли соловейко вилазив зі свого гнізда і прочищаючи горло видавав трелі, які й не снилися світовим тенорам. Коли алкоголіки вставали з-під огорож, допивали залишки в пляшці і йшли працювати на той же завод, під огорожею якого провели цю захоплюючу ніч. Вони приходили на світанку. Зазвичай.

В той день світанок чомусь забарився. Що було причиною цього паранормального явища незрозуміло й досі. Можливо якась планета забарилася на перехресті, спричинивши галактичний затор, можливо котрійсь кометі забракло простору для найкращого самовираження, але ніч явно продовжувалась не за графіком. А вони приходять зі сходом сонця. Виключно.

Ми лежали на траві, вдихаючи запах трав і дослуховуючись до лементу провидців у сусідньому селі. Вони теж прочухали що світанок забарився і вдало підтасували це під пророцтва, записані тоді, коли й про письмо люди тільки мріяли, тоді, коли перша мавпа злізла з дерева і взяла в руки замість палиці перо і чорнильницю. Тоді, коли.

Раптом ми зрозуміли, що вони не прийдуть. Що ніколи більше. Що ця паранормальність змінить усе і зніме навіть потребу в цих ранішніх посиденьках, чи то пак полежанках на холодній траві з ризиком простудити нирки, отримати запалення легень чи свинячий грип в кінці кінців. Ми піднялися і пішли. Ображені на цілий світ, ображені на вічність, яка чомусь минала з катастрофічною швидкістю, обганяючи на своєму шляху всі наші дитячі мрії про нездоланність Часу. Ми...

А вони таки прийшли. Трошки пізніше, на кілька миттєвостей відійшовши від свого звичного графіку. Вони підлаштувались під сонячні плями і галактичні магнітні бурі, під провидців і собак, які своїм гавкотом розбудили закоханих на леваді. Вони мінялись, бо мінялись правила гри. Бо мінялась сама суть світобудови. Для нас це було занадто. Ми ще після вчорашніх грибів не відійшли, а тут таке...

Хлопчик Миколка захотів померти. Захотів дуже сильно, сильніше напевне ніж величезну іграшку трансформера з магазину неподалік. А так як хлопчик був відповідальний і цілеспрямований не по роках, він вирішив свою затію реалізувати.

Він прийшов у районну лікарню і спитав тьоті в білому халаті який лікар тут робить "етаназію", цю назву він вичитав в інтернеті, який йому недавно підключили батьки шоб не домахував їх коли вони працюють. Тьотя сказала шоб хлопчик не заважав працювати і спитала де його батьки. Батьки були на роботі, але Миколка про це не сказав. Чомусь збрехав що вони померли. Тьотя ще раз сказала щоб він йшов додому, але він ще раз збрехав що дому в нього нема і що він згорів. Разом з батьками. І що в нього є дядько, який займається "зуфілією". Це він також в інтернеті вичитав, але не памятав як саме воно вимовляється. В кабінці задзвонив телефон і тьотя повністю втратила до нього інтерес і жваво почала говорити про місячні в своєї улюбленої киці. Миколка розвернувся і пішов. В нього не було звички здаватись.

Мужики якраз розлили по третій і розмова почалась душевна.
- Дядьку бандит, вбийте мене будь ласка!
Від такого всі обернулись, зміряли поглядом маленького хлопчика, який стояв біля компанії і почали шаритись в кишенях в пошуках цукерків. Один з них знайшов таки якусь карамельку позаторішньої давності, вручив її Миколці, вивів надвір, сказав більше сюди не приходити і зачинив двері.

Така ж невдача чекала його і в інших місцях, куди він настирно ходив. Циганка на вулиці нагадала йому довгі роки життя, за що він ладен був вбити вже саму циганку. Астрологи сказали, що найближчим часом катастроф на землі не передбачається, хай почекає до 2012 року, тоді помре майже напевне. Він навіть пробував достукатися в наркопритон, але там теж йому дали цукерку і виперли. Не фарт і все:(

Відійшовши від цукерки з притону лише на третій день Миколка заліз в інтернет і знайшов якусь тьотю, яка згодилась йому допомогти. За це він мав вбити кілька своїх друзів і знімати це все на вебкамеру. Хлопчик запросив народ на свято і перерізав їм всім горлянки. Тьотя була рада. Вона порадила йому набрати ванну гарячої води і перерізати собі вени, знімаючи це все звісно на вебкамеру. Миколка сказав:"Ти шо дура думаєш шо я взагалі тупий? Якби я хотів покінчити життя самогубством я б вже давно це зробив". Він знайшов цю тьотю і перерізав їй горлянку також.

А щодо ідеї померти - то це виявилоась єдина ідея в житті, яку він не реалізував. Точніше реалізував, але трошки пізніше. Через 67 років в чині президента корпорації по виробництву контрацептивів. Хай краще не народжуються, ніж потім шукають смерті, - подумав він. І в чомусь був правий.

Я люблю ранок. Я це вже колись казав, але сьогодні я ще раз переконався у тому, що ранок це круто. Особливо коли прокинутись в 4 ранку при цьому повністю виспаним.
Отже список того, що я зробив за цей ранок, який вже плавно переходить в день.

- зарегав домен на орг.юа
- зарегався на торентах, де рега тільки з 5 до 6
- придумав офігєнну ідейку для сайту, нашерстив для неї інфи і можна сказати взявся за роботу
- поставив собі програмку Folde@home для допомоги вченим долати якісь там хвороби (насправді за це дають інвайт на 0дей, але про це тссс)
- сходив в магазин, подивився на сонних людей (чомусь контингент в неділю рано якийсь дивний, одні брутальні мужики, в яких запой плавно перейшов в похмілля, так і не визначившись що саме цей стан собою являє)
- написав цей пост :)

Надіюсь цей день буде таким же продуктивним. Цього собі власне і побажаю. І вам того ж. Неділя не тільки для відпочинку, а навіть як так - хай він в вас буде активним.

Надворі був туман. Мокро і неприємно. І сиро. Це напевне вбивало найбільше - оце відчуття гнилості в повітрі, коли кожен подих примушує тебе згадувати бачені у старих фільмах епізоди з скелетами на дні океану і водоростями, що на них ростуть.

Він стояв на узбіччі у чорному пальто. Волосся було красиво укладене в модну зачіску, взуття, відчищене до блиску ледь-ледь псували крапочки болота. В руках у нього була троянда. Червона. Він елегантно підняв руку, спиняючи машини, які чомусь спинятись не хотіли, незважаючи на гранично романтичний вигляд юнака.

Я підійшов і вдарив його кулаком в щелепу. Почувся хрускіт зубів. Троянда вилетіла з рук, він стояв і дивився на мене. Не знаю чого найбільше було в цьому погляді, напевне все таки здивування. Я накинувся на нього і ми почали валятися в багнюці прямо під ногами в малочисельних пішоходів, які мляво кудись поспішали у свої шарфах і з сумками, в яких очевидно були родинні скарби, так міцно вони притискали їх до грудей.

Трошки згодом до нас таки підійшов міліціонер з посту поруч. Йому було влом щось писати і взагалі рухатись, тому він просто сказав щоб ми забирались з його району в час його чергування. У відповідь на це ми обоє стали кричати про те, що якийсь ідіот причепився на вулиці і почав битися. З мого боку правда до цієї милої історії домішувались вигуки про гаманець. Мєнт плюнув, покликав свого напарника, який по вигляду саме розгадував найцікавіший кросворд у своєму жалюгідному житті, нас запакували в бобік і ми поїхали.

По дорозі чувак нив про те, що йому треба подзвонити дівчині, а цей ідіот розбив його мобільний, і що вона хвилюється. Я ж вирішив "признатися", що зробив це з ревності, що цей хлопець мій колишній партнер, і зараз він їхав до іншого, до якого втік від мене. І просив його відпустити, бо я його досі люблю. Почувши цю тираду, стражі порядку ледь стримали рвотні пориви, відкрили двері і виштовхали нас надвір. Тут вже не їхній район патрулювання, подумав я.

Я подивився на свого випадкового попутника. Він виглядав жалюгідно. Таким він і залишився навічно. Трамвай, в якому сидів пяний водій розрізав його тіло на два гарненьких шматочки, справа в тому, що ці дегенерати висадили нас прямо на трамвайну колію. Я подивився на бризки крові на рукаві, які там красувались поверх шару багнюки і пішов собі. "Його тьолку вже напевне трахає інший" - от і все що я подумав.

 Мрійка (01:23:02 11/11/2009)
А чому ми пам'ятаємо?
 Мрійка (01:23:17 11/11/2009)
Де знаходиться та пам'ять?
 Alchemist (01:23:30 11/11/2009)
ну в голові
 Alchemist (01:23:34 11/11/2009)
напевне
 Alchemist (01:23:38 11/11/2009)
бо якшо відрізати руку
 Alchemist (01:23:42 11/11/2009)
то будеш памятати
 Alchemist (01:23:47 11/11/2009)
а якшо відрізати голову то нє
 Мрійка (01:24:20 11/11/2009)
Але ти ж помераєш
 Мрійка (01:24:56 11/11/2009)
Через мільярд років з'явиться знову ти
Мрійка (01:25:26 11/11/2009)
Ну і те ти будеш пам'ятати
 Мрійка (01:25:29 11/11/2009)
Як?
 Мрійка (01:25:38 11/11/2009)
Інтуїтивно?
 Alchemist (01:25:48 11/11/2009)
ну дивись
 Alchemist (01:25:51 11/11/2009)
є комп
 Alchemist (01:25:54 11/11/2009)
з вінчестером
 Alchemist (01:26:00 11/11/2009)
припустимо 200 гб
 Alchemist (01:26:03 11/11/2009)
а є пошта
 Alchemist (01:26:04 11/11/2009)
гмило
 Alchemist (01:26:09 11/11/2009)
ше там кілька гб
Alchemist (01:26:24 11/11/2009)
і коли ти міняєш комп то всю інфу важливу кидаєш на гмило

...паролі до аськи, до вебмані ітд засейвлені на гмилі, головне тільки згадати пароль до нього...

Прийшли ми рано. Ще не було і 6. Сонце тільки-но несміливо виглянуло з-за горизонту і натисло клавішу "відкласти" на своєму сонячному будильнику. Нічна прохолода забиратись також не спішила, тому бажаючих навіть розстебнути комбінезон було мало. Ми сіли чекати.

Вони зявились пізніше. Набагато пізніше. Хтось з хлопців вже встиг заснути, щоб зараз різко зірватись і відганяти від себе зрадницький сонний настрій. Клуби диму навколо ставали все густішими а запах все неприємнішим. Я не знав що робити. Я вперше не знав як повести себе. З одного боку варто було б віддати команду на відступ, тікати, залишати все і валити звідси к бісовій матері, не звертаючи увагу ні на що. Але як же красиво димок розривав тіла. Як же мальовниче виглядали частини тіла і внутрішні органи. Я стояв у захопленні. Потім витягнув мольберт і почав малювати. Я думаю це буде найкраща моя картина. Пофіг навіть на те, що напевне остання...

Шановні френди, хтось знає що за ситуація зараз з поїздами на Тернопіль? А то хочу на вихідні зїздити додому, а тут кіпіш розвели про те, що поїзди не зупиняються і всьо такоє. Так-так, в Тернопіль. Дробовикмарлеву повязку куплю, вулиці кажуть порожні, так що особисто для себе небезпеки не бачу, але хочу повернутись в понеділок, тут дівчина і інтернет швидший :) Якщо є якась інфа прошу поділіться.

Читаючи корр наткнувся на статтю
КП: Как из палача делают героя
Задумався: шо вже ці довбані львівяни творять, компрометують самі себе просячи захистити якогось там охоронця концтаборів. Але дочитавши статтю до кінця в мене виникли маленькі сумніви.

В кількох словах: був собі такий совєцький вояка Іван Демянюк, який попав в плєн, потім його вишколили ССівці і він став наглядачем концтабору, замочивши 29 тис. євреїв. Прізвисько навіть йому дали "Іван Грозний". От проти нього в 89 році відкрили процес, але через процесуальні проблеми відпустили і тепер будуть судити знову, але тепер в Німеччині. Здавалося б що тут такого. Ну вбивця, ну і фіг з ним, хай судять. Але автор статті настільки наглий, що навіть не умудрився довести до пуття елементарні нестиковки.

Перший прикол що мені потрапив на очі це те, що "эта история не давала покоя еще одной стране - Германии, которая нашла 33 свидетеля и инициировала свой собственный судебный процесс." Причому в наступному ж абзаці говориться про те, що свідок тільки один. Добре, могли щось наплутати, риєм далі. В Ізраїілі його судили виявляється за те, що він був наглядачем в Треблінці(це інший концтабір). Задумуюсь сильніше - такий собі вільнонайманий наглядач? Ну фіг з ним, хай буде. 7 років він відсидів просто так, бо ніяких звинувачень так і не було доведено до кінця. Взагалі якась мутна історія виходить.

Далі в статті йшла мова про те, які депутати русофоби і які безглузді тезиси щодо того що "Русь" і "Росія" це різні речі наводять. Взагалі заплутуюсь. До чого тут блін русофобія? НІмці хочуть розстріляти українця, депутати проти, до чого тут РОСІЯ? Беру в руки гугл, шукаю інформацію, а не пусті викладки.

1 джерело: Иван Демьянюк: нациста подвел "аусвайс" - цитата "Теперь в Германии Демьянюка обвиняют в убийстве и в пособничестве убийству 29 тысяч евреев. Это то же самое обвинение, по которому его некогда судили в Израиле". Очевидне перекручування. Дивимось шо за сайт, бачимо "донбас.юа", шукаємо наступні джерела.

( Риємо далі )
Висновки робити вам, але моя порада "Не читайте до сніданку радянських газет", а краще їх взаалі не читайте - собі ж дорожче...

Категорично нема шо робити.
Абсолютно і незворотньо.
Роботи нема, роботодавці чомусь залягли в сплячку, від лаб вже нудить, ігри на вбудованій відясі йти не хочуть, а ті які йдуть ніби натякають на те, що вже своє відшпіляв і все буде нецікаво, фільми дістали, аніме дивитись не буду, не пропонуйте) книжки елктронні або виявляються різко вже читаними або набридають після перших кількох глав. Дівчина хвора, народ фіг зна де або зайнятий.
Який ж нудний в кінці кінців цей світ...

А ще я різко зрозумів що хочу зими. Хочу багато снігу. Хочу ліпити снігові баби і гратися в сніжки. Хочу дивитися у вікно як надворі падає лапатий сніг. Все що завгодно коротше тільки заберіть від мене цю довбану осінь. Бррррр, як я її ненавиджу.

Насправді людина досить дивна істота. І визначити мотиви її дій дуже важко. Тільки но ми визначили причину виявляється, що це тільки похідна. Якщо формувати список їдла на якесь свято голодним - ти візьмеш втричі більше ніж треба. І це тільки найбільш невинний приклад. Якщо вдаватися в аналіх лібідо то там взагалі фіг зна шо виходить. Фройд тому доказ. Будь який поступок людини можна пояснити через будь що. Навіть через банальне бажання відкусити сусідові мочку вуха. Шо, в вас ніколи не виникало такого бажання? Так ви просто давите його в собі і заміщаєте бажаннями поїсти, поспати і потрахатися. Ви всі примітивні. Але зараз не про це.

просто ( таке от )

порадьте шо в цьому дурному неті почитати
шось легеньке і не електронні книжки
блоги якісь цікаві чи шо...

всі топові блоги рунету - УГ